Українська Православна Церква Київський Патріархат протодиякон Олександр Гулаєвич

Храм Успіння Пресвятої Богородиці (Пирогощі)

http://www.cerkva.pyrogoscha.org.ua



Церква  Богородиці  Пирогощої  

духовний осередок київського Подолу

пам`ятка архітектури національного значення 



 

Сучасний вигляд храму.
Сучасний вигляд храму.

  Один із найдавніших мурованих київських храмів.
Згадується в "Слову о полку Ігоревім" у зв`язку з поверненням до Києва з половецького полону князя Ігоря Святославовича:«Сонце сяє в небі ясному, Ігор-князь у Руській землі! Дівчата співають на Дунаї, в`ються голоси через море до Києва-города. Їде Ігор Боричевим до Cвятоі Богородиці Пирогощоі. Землі раді, городи веселі, співають вони про давніх князів, про молодих виспівують. Слава славна Ігорю Святославовичу, буй турові Всеволоду, Володимирові Ігоревичу!»
 
Лаврентієвський літопис называет засновником церкви князя Мстислава, сына Володимира Мономаха: «В лето 6639 г. (1131 г.) Мстислав ходи на Литву и взем полон мног и воротится опять. В то же лето заложи церковь Мстислав святыя Богородице Пирогощюю». Іпатієвський літопис вказує на завершення будівництва у 1135(1136)році.
 
Це відбулося вже після смерті Мстислава (1133 г.), за часів  правління його брата Ярополка.
Існує багато гіпотез щодо назви, але найбільш вірогідною дослідникам здається та, що храм було названо на честь візантійської ікони "Пірготісс" (у перекладі "башта") (є ще версія про те, що храм названий на честь купця Пирогостя).  Є й така версія походження назви храму: «Пирогоща» складається з двох частин: «пиро» і «гоща». «Гоща» походить віт слова «гость» — купець, а значення слова «пиро» (або «пир») пов’язують з грецьким перекладом слова «пшениця», давньослов’янським «просо», «пшено», давньоруським «пира» — рожь, мука, пирог и т. д. Це дозволяє робити припущення, що церква могла належати купцям,  що займалися торгівлею хлібом.


Пирогоща була в Києві головною соборною церквою подільських купців, міщан і ремісників.  Це була проста, коротка базиліка з трьома навами й трьома апсидами. Її особливість полягала в тому, що вона була першею будівлею Києвського князівства, цілковито збудованою з цегли, без уживання каменю; на ній також позначився і західний вплив романського стилю.
 
На жаль, від первісної будівлі майже нічого не залишилось після навали орд хана Батия. Капітальний ремонт церкви відбувся вже аж у кінці 15-го століття. 30 березня 1474 року відновлену церкву урочисто освятили, але 1482 року татари, на чолі з Менглі-Гіреєм, практично перекреслюють усі старання відбудовників храму.
 
Протягом століть Богородиця Пирогоща правила за центр громадського життя Нижнього міста. У 1613-33 роках, доки  св. Софія була захоплена уніатами, Богородиця Пирогоща була кафедрою православних митрополитів.
 
Нова історія собору розпочинається вже на початку 17-го століття, коли у 1613 році італієць Себастіано Брачі проводить реконструкцію - від цього моменту церква стає вже п‘ятикупольною. Саме у 17-му столітті, після захоплення святої Софії уніатами, храм Успіня, на деякий час, стає головним православним храмом міста.
 
У 1752 - 70-х рр. реставрацією храму займається видатний київський архітектор Іван Григорович-Барський. Але і його творінню не був відміряний довгий час. Після нищівних пожеж початку 19-го століття собор знову відбудовується за участю Андрія Меленського. Храм Успіня Богородиці знову стає однокупольним, будується нова дзвіниця, Аннозачатіївський вівтар.
 

 

Пирогоща 30-х рр. 20 ст..
Пирогоща 30-х рр. 20 ст..

  1835 року її п‘ятиповерхову дзвіницю, що перешкоджала вуличному рухові, разібрали і натомість надбудували над головним входом дзвіницю в стилі російського ампіру. Церква мала десятиметровий іконостас (1778 року) і срібні царські врата (від 1784 року) з іменем жертводавця - запорожця Василя Білика. Іконостас у стилі рококо вважався одним з найкращих з тих часів. Такою і дійшла церква до 20-го століття.
 
Під кінець дев‘ятнадцятого століття зовні церкви прибудовано низку дерев‘яних крамничок, які псували вигляд церкви. 1929 року ці прибудови, в намаганні відновити первісний вигляд церкви, було знесено.
 
Останні роки існування цієї стародавньої церкви на Подолі буди тісно пов‘язані з долею Української Православної Церкви. Коли кафедру св. Софії закрито для богослужіння, громаді вірних не дозволили перебрати якусь іншу церкву на Горі, і вона отримала для користування церкву Богородиці Пирогощі. Отже, 1934 року ця церква дванадцятого століття ще раз стала кафедрою Митрополита Української Православної Церкви.
 
У 1935 році не стало давнього храму Богородиці Пирогощої. Пирогощу було зруйновано в процесі втілення у життя плану поширення історичної Магістратської або Ратушної площі (тепер - Контрактової).

На місці зруйнованої церкви, однак, не було нічого збудовано, що уможливило відбудову церкви у 1997 - 1998 роках за описами 12-го століття. Запитання: "А чи можливо після стількох сторіч зберегти точний опис і технологію будівництва тих часів?" залишається відкритим і досі.


!998 року, у Лазареву суботу, напередодні  Вербної неділі, відбудований Успенський храм було урочисто освячено Святішим Патріархом Київським та всієї Руси-України Філаретом. З цього часу Пирогоща  відкрила нову сторінку у своїй багатовіковій історії, як храм Української Православної Церкви Київського Патріархату.

 



Обновлен 12 ноя 2013. Создан 05 апр 2012



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
iponomarenkomary 10 мая 2015 ответить
Дуже чудова стаття, дякую авторам! З надавніх пір, частенько ходжу до цієї церкви, прекрасне позитивне місце. Доречі, вперше як приїхала до Києва, дізналась про неї з відци sights.taxt.org/uk/shrine/church/tserkva-boho
rodytsi-pyrohoshchoi
тут ще дуже багато цікавого.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Погода в Украине Храм Успіння Пресвятої Богородиці (Пирогощі) bogoslov.cv.ua cerkva.if.ua Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату Погода Київ Град Лева - офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії